Одразу скажу, я не фанатка дель Торо. Від слова зовсім.
Але "Франкенштейн" - це перший його фильм, який мені сподобався. В ньому абсолютно внутрішньо логічний світ, в ньому прекрасний каст, а це це дуже добрий фільм - не дивлячись ні на що.
В фільмі дофіга пасхалок, через що він може здаватися перегруженим - наприклад, образ Істоти через схожість з Інженерами з "Прометеуса" Рідлі Скотта перекликається з підзаголовком книги Мері Шеллі "Новий Прометей". Але разом з тим фільм напрочуд гармонічний та захоплююче красивий навіть для дель Торо.
В рецензіях зустрічала закиди, що-де сюжет перевантажений. К'мон, де ж він перевантажений?? Це в "Лабіринті Фавна" сюжет перевантажений. А тут сюжет прямий як палка, дуже послідовний та логічний.
Чудовий каст - от прям жодного міскаста як на мене. Джейкоб Елорді в ролі Істоти виглядає тим самим падшим трагічним янголом, знедоленим та пошматованим тілесно та душевно. І не жахає, і не смішить навіть у сцені з не дуже якісним ШІ-оленем.

В ролі доброго янгола Елізабет прекрасна Міа Ґот, яку я ще в "Суспірії" запам'ятала - без неї цей образ був би надто солоденьким, вона привносить свою психофізику, декадентський надлам та оту крихкість, якій віриш і яка глибоко зворушує.

ГГ у виконанні Оскара Айзека трошки трафаретно демонічний та байронічний, але дель Торо вміло прикрутив йому відповідну біографію та бекґраунд, так що і це не ріже око.
Оригинал записи на Дыбре